Ruś Czerwona [2017]

Звіт фото-текстового типу, про мою туристично-історичну подорож містами колишньої Червоної Русі: Zamość(Замощь), Krasnystaw(Краснистав) та Chełm (Холм).

Ідея подорожі містами Східної Польщі, появилась давно, ще в період 2014/2015, коли я почав думати про польські архіви та про генеалогію потенційних родичів поляків. Архіви не дали багато результатів, але бажання поїхати все одно залишилось.

Окремим фактором для подорожі – так звана Червона Русь (pl: Ruś Czerwona, en: Red Ruthenia), або міста в певному околі Польщі та теперішньої України, які свого часу називались Червенські Гради (Grody Czerwieńskie). Особливо цікавий Холм, адже з тим містом пов’язана великий період існування Галицько-Волинського князівства. Ще є такий факт, що з цим регіоном пов’язана історія племені Lędzianie (Лендзянє) вони ж Lendians (Лендяни), вони ж Lęchi (Ляхи). Перша форма дуже співзвучна з моїм прізвищем Lundiak/Лундяк/Люндяк, яке в польській формі записувалось як Lundziak/Лундзяк/Люндзяк. В міжвоєнний період ці землі також мали назву “Закерзоння“.

Continue reading “Ruś Czerwona [2017]”

Advertisements

Dresden [2017]

Ідею в напрямі на Дрезден подав Тарас Буга, за що всі учасники подорожі йому вдячні. Якщо пробігтись по головних містах, тоді: Kraków, Katowice, Wrocław =>  Domek pod lasem (Bozejowice 34, Bołeslawiec) => Bołeslawiec => Dresden => Tisá => Liberec => Wroclaw, Katowcice, Krakow.

Continue reading “Dresden [2017]”

Gniezno Toruń Bydgoszcz [2016]

Про те що я планував і як вийшло; про те чому саме в ці міста я їздив; про те як я чуть не заїхав в Kalisz; про цікаві випадки “українського забарвлення”, які трапились мені в подорожі.

 

Планувалось

Власне головні цілі:

  • Відвідати польські міста.
  • Якомога більше ходити ногами (не тому щоб економити, а тому що потрібно ходити).
  • Відвідати місцевості, які рідко хто дивиться, я ж бо не mainstream турист.
  • По можливості багато говорити з людьми, таким чином практично вивчати мову.

Маю таку книжку – “1000 miejsc w Polsce, które musisz zobaczyć” і листаючи її, згадав історію Польщі, і вирішив поїхати в Gniezno. Вирішив то я давніше, а от втілив в реальність 15 вересня 2016го року.
Було 3 мети: Gniezno, Malbork і Grunwald (так, то село де відбувалась відома Грюнвальдська битва, і так воно в Польщі). Але вже на пів дорозі, я зрозумів, що я не встигну всюди, а якщо встигну то вимотаюсь. А навіщо мені в процесі відпочинку вимотуватись ?! 🙂 ? Отож, я вирішив відвідати відомі місця в куявсько-поморському воєводстві: Gniezno, неподалік Toruń і зовсім близько Bydgoszcz. Я подумав, що відвідавши ці сусідні місця, я поставлю крапку в стилі “Я тут був” і вже повертатись в цей район не буду. І як наслідок, збережу час майбутні подорожі в районі Malbork, Iława, Ostróda, Grunwald, Olsztynek, Olsztyn в напрямі до Bialystok-у. Але то ще в планах.

gniezno_torun_bydgoszcz

Gniezno aka Gesen

Як і очікувалось:

  • Місто цікаве
  • Місце, де були свого часу Лех, Чех і Рус, а Лех заклав місто.
  • Перша столиця Польщі за Мєшка І а пізніше і Болеслава І Хороброго.
  • Релігійно-історичне місце повязане з св. Войцехом (Адалабертом).
  • Місце, де фотографіями не передати відчуття вагомості, а треба просто туди приїхати, і прогулятись, відчути історичний фон.
  • На території головного костелу є також музей і архів, в якому я випитав працівників, про документи, що знаходяться там. Звичайно, для мене там нічого нема, але не спитати я не міг 🙂
  • Цікава назва іншого музею “Museum Początków Państwa Polskiego” (http://www.muzeumgniezno.pl/ або mppp.pl). Будівля стара, в стилі СРСР, але в середині 3D фільми про історію Польщі, зокрема з точки зору Гнєзно.Там одна із стін має граф часовий історії Польщі. Цікава задумка, можливо і собі  в родоводі таке зроблю.
  • Мови: польська, німецька.

Працівниця в музеї почула мій акцент і питалась звідки я, чи з України чи Росії. Питалась мене, чи я з Східної України? Розговорившись, вона казала, що переживала за Україну, коли почались проблеми на Сході.

 

 

Toruń aka Thorn

Усвідомивши, що в Грюнвальд я не встигну, вирішив їхати до Торуня.

  • Відвідав забутий замок Ягелонів (пізніше Dybowski) – нагадало мені Пнівський замок під Надвірною.
  • “Торунські комарі” – так я назвав комарів біля замку Дибовських, хоча комарів було і по всьому місту. В Гнєзно наприклад не було такої кількості комарів.
  • Замок в центрі міста також зруйнований, але напис пише, що не відбудовався довгий час, як ознака звитяги польського війська над хрестоносцями. Торуньський замок відновлюється по трохи.
  • Цікаве місто, як дивно усвідомити, але збудоване завдяки хрестоносцям, яких пізніше Польща вигнала з терен теперішньої північної Польщі.
  • Багато будинків мають малі вікна, напевно це архітектурний стиль ще з минулого.
  • Крива Вежа – варто побачити і відчути всі неідеальності та фантазії архітекторів.
  • Так як є річка Вісла, то місто річкове, десь по рівню як Краків, але не так як Ґдиня чи Ґданськ.
  • В центрі, точніше Rynek Staroniejski замітив багато художників, молодих дівчат/хлопців. Сиділи собі і малювали щось. Чи то так завжди, чи то якийсь флешмоб був.
  • Місто, де народився, охрещений і жив свого часу Ніколай Коперник.
  • І взагалі місто Piernik-ів – імбирного печива, тіста та інших солодощів. Мені то не дуже смакує, але людям то подобається.
  • Як і у Вроцлаві чи Гданську, тут в Торуні багато будинків, з декоративно оформленим фасадом. В тих будинків довга промислова-торгівельна історія. Але магнітики об’ємні з ними мені не подобаються 🙂
  • Загалом всюди ремонти в місті.
  • Мови: польська, німецька (значно більше ніж в Гнєзно).

 

Зайшов я до Кривої Вежі, питаюсь:
– “Czy można wejść do góry?” А поляк (55-60р) (також по-польськи), акцентом одеського єврея каже
– “Można, 2 zl. A z jakiego kraju pan jest?”
– А я “z Ukrainy”
– O, bardzo poważam Ukrainę. Byłem rok temu.
Ну і я йому витягую тим часом 2 зл, а він:
– No to panu można zadarmo.
– Jak zadarmo? Nic nie ma zadarmo???
– Prosze pana do góry 🙂
Ну то я подякував, і пішов на другий поверх. Мало там, але все криво, навіть туалет там старий є, кривий 🙂
І вже коли вертався, подякував ще раз, а той поляк каже:
– Pozdrowienia całę Ukrainę od mnie. І щось ще бажав, не памятаю…
– Dziękuję 🙂 відповів я і пішов…

 

 

Bydgoszcz aka Bromberg

Як давно я собі думав, що назва міста якось має бути повязана з бидлом, так майже і є.

  • Bydłość хотілось мені казати, адже в місті купа накачаних чуваків, з фізіономією неонацистів. В торгівлі популярні не тільки спортивні речі, а й стероїди. Видно, що місто “росте”.
  • Відійшовши від головних вулиць, в місті якість життя за межами пристойного. Всюди бруд, нечисть, старовина.
  • Навіть циганів пару бачив, чи то я в їх район попав, чи хто зна що.
  • Багато бомжів.
  • Хоча місто велике, але людей впізнаю на протязі дня, бо ходять туди ж само де й туристи.
  • Їхня “сотка” то Grodzka – головна і дуже довга вулиця. Багато будинків на ній – власне коли ще планував, то був здивований, що на вулиці так багато памятників (то я бачив іконки в програмі Triposo).
  • Готель я замовив далеко від центру, але “близько” біля вокзалу. Близько, але розмітка дороги не вигідна, і переходити дорогу щоб добратись на вокзал складно.
  • Мови: польська, російська, українська.

 

 

Bydgoszcz – Warszawa – Kraków

Поїзд до Кракова без пересадки існує, але пізно, тож я вирішив що пересадка в Познані буде довша ніж у Варшаві і замовив квиток через Варшаву. Я помилився, час однаковий.

Рано з готелю пішов на вокзал, замовив квиток, і спокійно собі пішов ходити містом. Не поспішав, знав що часу маю, і на поїзд встигаю. Впорався значно швидше, так що можна було навіть їхати ранішим поїздом в 15:48 але раз я білет вже мав, чекав свого в 16:17. Доїхав до Варшави Заходньої, і там з 19:21 до 20:30 чекав наступного поїзда.

Аж зустрів двох жінок років 45-50 в тунелі під коліями, вони питались де поїзд на Каліш. Я і побачив і почув, що вони з України (потім виявилось з Івано-Франківська), розпитався, що і як, кажу:
– Он є розклад: жовтий то відїзди а білий то прибуття.
– “О, та коли я читати не вмію”, – відповіла одна з них.
– Глянув я квиток, розклад, все ок, кажу “ось ваш перон 6” (той самий що в мене був, просто ще 2 поїзди було інші, потім їх а потім вже мій),
– а вони питають “а з якої сторони ставити?”,
– кажу “ну тут тор пише номер 1, там і стійте”.
– “Але щоб ми попали на той поїзд що треба без проблем?!”
– Я здивовано питаюсь “А ви що вже мали нині проблеми?”
Виявляється вони до Любліна приїхали автобусом, потім доїхали до Лодзі, подзвонили “нашому” по роботі, але він не відповідав, і ми вже думали вертатись (я так і не зрозумів, хто їм такий маршрут порадив, але витратили вони купу грошей, на розїзди туди сюди). Потім їм передзвонили, і вони з Лодзі приїхали у Варшаву, взяли квиток до Каліша, який через ту ж саму Лодзь вертається.
– “То Ви нас посадите в поїзд?”
– “Ну та без проблем”, – кажу я.
Поки чекали, говорили про роботу. Якийсь їх український знайомий, не зрозуміло як попав на роботу десь під Калішем, якось не зрозуміло то дзвонить їм то не дзвонить. Питаюсь
– “Ну то вам там робота гарантована чи як?”
– “Не знаємо, приїдемо, надіємось є робота”.
– На питання, де я працюю, кажу “В Кракові, програмістом” почув фразу, “А я думала Краків то біля Львова”.
– Підїхав їх поїзд, зайшов з ними, показав місця (один квиток на двох), і щось замешкався (а ще й людей в поїзді було трохи – не пройти швидко). А я ще таки спокійний весь час був, і БУКВАЛЬНО пару секунд встиг перед тим як поїзд рушив, натиснув внутрішню кнопку дверей поїзда (яку не можна натискати, коли сигнал прозвучав вже), і о щастя – двері відкрились – я вискочив.
Задуматись: якби я ще довше був там, я б вже поїхав на Лодзь/Каліш, і мій поїзд Варшава-Краків вже б проїхав, і я б його не злапав ніде.

Мікро-висновки:
– Скільки раз я вже переконувався, якщо я спокійний, то щось має точно статись.
– Я в Європу поїхав, щоб вивчити як то “живеться краще”, і після кожного такого випадку, я завжди переконуюсь, що я зробив правильний вибір.
– Таки вірно сказано “хто ти і звідки ти – написано на обличчі”. Часто ловлю погляди і в мою сторону, як люди впізнають “іноземця” в Польщі, не свого. Це не з приємних відчуттів, але краще молодому відчувати таке, ніж коли вже старший, світу Божого не бачив, і попадаєш в експрес поїзд, не знаючи навіть як побудована/працює внутрішня система.

 

Висновки

  • Toruń 5 з 5.
  • Gniezno 4 з 5.
  • Bydgoszcz 3 з 5.

Власне Гнєзно мале місто, а Торунь просто має багато площі вкритою гарними місцинами, памятками. Бидґощ, не зважаючи на величезну площу міста, не вразив мене красою.

Отож розмір не вирішує справу. 🙂 Вміння жити цікаво і красиво – ось що грає роль.

 

Борці за справедливість

Про те, як “весело” провести час подорожуючи. Або ж про те, як “не треба” робити певні речі, чекаючи в черзі до прикордонного пункту.

Подорож до України завжди вимагає терпіння, бо очікувати на кордоні від 3 до 12 годин не кожному вдається спокійно та витримано. Але, як практика показує, справа не тільки в нетерпінні, а й бидловатості людей.

Справедливість — це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії.

Платон (427 до н.е. – 347 до н.е.) – давньогрецький мислитель.

Часто несправедливий той, хто чогось не робить, а не тільки той, хто що-небудь робить не так.

Марк Аврелій (174 р. – 217 р.) – римський імператор, філософ.

Бачити несправедливість і мовчати – означає самому брати участь у ній.

Жан-Жак Руссо (1712 — 1778) — французький мислитель.

Continue reading “Борці за справедливість”

В гості до Потоцьких [may-2016]

Або інша, довша назва – “RzeszówMarkowaŁańcutJarosław“.
Для порівняння величини місць, куди я планував їхати, як завжди, мав таку табличку:

trip-may-09_table

Ще ранком 9-го в Кракові я мав справи, і тому вирішив поїхати в Жешув після обіду. Вирішив глянути ще разок місто, бо щось не запам’ятав його з 2015го року, переночувати і потім вже на Ланьцут.

Ніби як початкова мета поїздки 🙂 Але вийшло не зовсім так, хоча й не вплинуло на якість поїздки.

Continue reading “В гості до Потоцьких [may-2016]”

Пішки до Польщі [May-03-2016]

На Великдень я був в Україні, відвідав батьків, і назад до Польщі. Вже тоді, я мав 2 тижні відпустки, і планував собі відвідати ряд міст в Польщі, які давно хотів побачити. Не як проїздом, а на довше трохи. Як завжди, з метою побачити життя людей, відчути їхні настрої, побачити архітектуру, взнати історію і при можливості взнати щось для власного генеалогічного дослідження.

 

Івано-Франківськ – Львів – Шегині [May-03]

Власне я хотів спробувати піший перехід на кордоні. І для цього рано виїхав поїздом з Івано-Франківська до Львова, а на жд. вокзалі в Львові сів на автобус до Шегині.

Але хочу відзначити цікавий момент. Автостанція ЛЬВІВ-8 вже відремонтована, є більше приміщення, 3 каси, і великі черги 🙂 Я стояв в черзі за квитком, а з боку якась привокзальна служба штрафували жіночку якусь, що вона без квитка на автобус до Трускавців. Я ще й подумав, оце круто, почали провіряти вже наявність квитків. Взяв квиток до Шегині, нічого собі не підозрюючи, пішов до автобуса. Мав бути на 10:07, стою, чекаю, спитався дівчат – вони кажуть теж чекають, але показали, що він вже переповнений – то не сідали, а пішли в інший. Я ж з білетом зайшов, і спитав чи на 10:07, і отримав чудову відповідь від шофера: “Так на 10:07, але чому ти з білетом? Як ти купив? Касирша казала що не продає білети!”. Я трошки шокований, але кажу, – “Ну а я звідки знаю, я перший раз їду в напрямі Шегині”. Ну та й на одній нозі, якось втиснувся до автобуса. Ще там був чоловік, який квиток купив, то шофер його посадив біля себе, на там таке підвищення завжди в автобусах є.

“Мораль басни такова” – навіщо так мучено провіряти та штрафувати одних людей, коли інші люди, з квитками, а не можуть нормально стояти в автобусі, не то що сидіти вже? То я так зрозумів, що там якісь таки проблеми є з організацією.

Доїхав до Шегині, знайшов без проблем пункт переходу, як власне писали в Порадах Мандрівнику. Показав паспорт на обох сторонах пропуску, і все. Сам пропуск зайняв біля 10 хв. Але вистояти в черзі зайняло біля години чи півтора. В любому випадку – значно швидше, ніж на Краковець-Korczowa.

 

Medyka – Przemyśl [May-03/04]

Тільки вийшов з прикордонної зони, а там вже поляки чекали і випитували всіх прохожих чи продають вони цигарки і алкоголь. Ну хоч вбите не розумію я цього бізнесу. Люди перевозять по пачках, по дві, потім що продають то? То що вигідно? Чи люди в труси ховають сигарети? Що на такі промисли каже прикордонна служба? Була б моя воля, я б тих кооператорів-переродавців, всіх би звідти вигнав. Ну але то таке, життя суспільне.

Таксі з Медики до Перемишля 5 зл, але я почекав автобуса і заплатив 2 зл. Як не як – а економія. Але і якість. В автобусик малий набилось купа народу, більшість з яких були студенти з сумками.

Власне чому я їхав в Перемишль? Це найближче місто до України, воно має велику історію. Колишня Перемиська земля була частиною Київської а потім Галицької Русі. Згідно певних досліджень, там, та й загалом в районах теперішньої Південної Польщі, північної Словаччини, Західної України була колиска всіх народностей, які згодом сформувались як українці. Це не колиска прото-українців, не плутати, це землі прото-словян, колишніх Білих (Великих) Хорватів.

Ну то власне, з такими історичними думками та бажаннями, я відвідав місто Перемишль, і зовсім не пошкодував. Місто мені нагадало і Івано-Франківськ з вуличками та оздобленням будинків і Сараєво з гірською будовою міста і взагалі таке враження, що місто має багато чого в собі. Місто мале, і як очікувано – присутнє відчуття спокою, затишку, місто в якому потенційно може хотітись жити.
Присутні багато українців, як і нормальних так і бидла. Українські греко-католицькі парафії також існують.

Пару фото:

Більше тут:

Так сталось, що хостел, в якому я ночував, розміщений біля архіву. І хто мене знає, той вже зрозумів в чому проблема наступних днів. Звичайно я відвідав архів, знайшов ряд цікавих речей, але то мені зайняло два дні, коли я планував пару годинок посидіти в архіві. Реально дуже вигідно було з хостелом, тому я замовив ще на одну ніч.

Ще в перший день, вже після того як я заселився в хостел, я побачив на карті, що неподалік є цвинтар. Ну то я не вагаючись пішов туди. Крім того, що там цікавий пам’ятник та багато цікавих надгробників, я знайшов одну могилу з прізвищем MYKIETYN. Це прізвище, в роки 1765-1800 було в моєму селі, але потім воно трансформувалось в MYKIETIUK.

Przemyśl – Rzeszow – Kraków [may-05]

Дальше я планував поїхати в Jarosław, Zamość, Chełm. Але так, як попередня поїздка на Північно-Західну Польщу, показала мені, що довгі поїздки таки вимучують, то я повернувся автобусом до Жешува а звідти до Кракова. Треба було відпочити від туристичного відпочинку.

Витрати

Приблизно 180 зл. (від Івано-Франківська до Кракова).

Варто відмітити, що автобус з Жешува до Кракова на PolskiBus без попередньої резервації коштує 30 зл, в той час, коли резервуючи онлайн, квиток коштує 18 зл.

Ресурси/Джерела

Podróże po Polsce [Apr-2016]

Маючи 1 тиждень відпустки, я вирішив використати цей час з користю. Перше, що припало на думку “Треба продовжувати подорожі Польщею”, бо вже рік тут, а так і не знайшов часу на більше ніж поїздки в Weliczka [2015] і Auschwitz [2015].

Тож цього разу вийшло так Kraków – Szczecin – Świnoujście – Słupsk – Gdynia – Gdansk.

Загалом, в будь-яких польсько-орієнтованих подорожах, в мене завжди є ряд цілей:

  • Побачити польські міста, порівняти їхній “захід схід”.
  • Глянути а як вони ремонтують дороги, і чи ремонтують взагалі.
  • Я й так мало ходжу, бо сидяча робота програмістом має свої мінуси, тому я завжди віддаю перевагу пройтись аніж проїхатись. І тому будь які подорожі, це ще одна вправа.
  • Я стараюсь попадати в різні ситуації де треба щось питати польською мовою, таким чином продовжую вивчати мову згідно мною перевіреного “хардкор” методу. Більше про метод, але відносно англійської мови можна прочитати в мене на іншому блозі.
  • Свого часу, мені було не звичайно бачити і користуватись терміналами-автоматами для квитків в громадському транспорті. Тож, щоб закріпити досвід вживання всіх їх різноманітних версії, мені мало читати в Інтернеті, і слухати як “бідна Україна” “бризкається слиною” і каже, що “от в сусідів краще”. Я хочу розуміти наскільки краще, чому краще, і чи дійсно краще.
  • Перш за все що мене цікавить в подорожах це історія міста, пам’ятники, пам’ятки архітектури, пам’ятки розуму людського.
  • Я хочу вивчити історію Польщі, щоб зрозуміти чи могли мої предки бути поляками в роки 1400-1500. Дослідження в процесі. Але поки що, я проводжу своєрідну перевірку, так званий емпіричний метод дослідження будь-якої теорії.
  • Ознайомитись з географією Польщі.

 

Live Google map.

Continue reading “Podróże po Polsce [Apr-2016]”

IF – Kraków [Dec-2015]

Вже пару раз їздив маршрутом з Івано-Франківська до Кракова, переважно автобусом. І власне тоді не задумувався про маршрут, який обирає шофер. Але часто спостерігав основні пункти, особливості автостанцій та інші деталі. Відчуваю, що в майбутньому можу мати подібні поїздки, можливо навіть власною машиною. Тому, ось я вирішив описати один із маршрутів, який я мав нагоду усвідомити користуючись послугами знайомих, які їхали власною машиною.

Критерії маршруту були:

  • Користування навігатором, ба навіть двома 🙂
  • Бажання вибрати якомога оптимальніший шлях по часу.
  • Уникнути прикордонного пункту Краковець, так як там завжди велика черга. Тож вибір впав на пункт Грушів-Budomierz.
  • Звичайно, що спробувати нові дороги, відчути їхню якість і набратись досвіду на майбутнє.

Continue reading “IF – Kraków [Dec-2015]”