В гості до Потоцьких [may-2016]

Або інша, довша назва – “RzeszówMarkowaŁańcutJarosław“.
Для порівняння величини місць, куди я планував їхати, як завжди, мав таку табличку:

trip-may-09_table

Ще ранком 9-го в Кракові я мав справи, і тому вирішив поїхати в Жешув після обіду. Вирішив глянути ще разок місто, бо щось не запам’ятав його з 2015го року, переночувати і потім вже на Ланьцут.

Ніби як початкова мета поїздки 🙂 Але вийшло не зовсім так, хоча й не вплинуло на якість поїздки.

Continue reading “В гості до Потоцьких [may-2016]”

Пішки до Польщі [May-03-2016]

На Великдень я був в Україні, відвідав батьків, і назад до Польщі. Вже тоді, я мав 2 тижні відпустки, і планував собі відвідати ряд міст в Польщі, які давно хотів побачити. Не як проїздом, а на довше трохи. Як завжди, з метою побачити життя людей, відчути їхні настрої, побачити архітектуру, взнати історію і при можливості взнати щось для власного генеалогічного дослідження.

 

Івано-Франківськ – Львів – Шегині [May-03]

Власне я хотів спробувати піший перехід на кордоні. І для цього рано виїхав поїздом з Івано-Франківська до Львова, а на жд. вокзалі в Львові сів на автобус до Шегині.

Але хочу відзначити цікавий момент. Автостанція ЛЬВІВ-8 вже відремонтована, є більше приміщення, 3 каси, і великі черги 🙂 Я стояв в черзі за квитком, а з боку якась привокзальна служба штрафували жіночку якусь, що вона без квитка на автобус до Трускавців. Я ще й подумав, оце круто, почали провіряти вже наявність квитків. Взяв квиток до Шегині, нічого собі не підозрюючи, пішов до автобуса. Мав бути на 10:07, стою, чекаю, спитався дівчат – вони кажуть теж чекають, але показали, що він вже переповнений – то не сідали, а пішли в інший. Я ж з білетом зайшов, і спитав чи на 10:07, і отримав чудову відповідь від шофера: “Так на 10:07, але чому ти з білетом? Як ти купив? Касирша казала що не продає білети!”. Я трошки шокований, але кажу, – “Ну а я звідки знаю, я перший раз їду в напрямі Шегині”. Ну та й на одній нозі, якось втиснувся до автобуса. Ще там був чоловік, який квиток купив, то шофер його посадив біля себе, на там таке підвищення завжди в автобусах є.

“Мораль басни такова” – навіщо так мучено провіряти та штрафувати одних людей, коли інші люди, з квитками, а не можуть нормально стояти в автобусі, не то що сидіти вже? То я так зрозумів, що там якісь таки проблеми є з організацією.

Доїхав до Шегині, знайшов без проблем пункт переходу, як власне писали в Порадах Мандрівнику. Показав паспорт на обох сторонах пропуску, і все. Сам пропуск зайняв біля 10 хв. Але вистояти в черзі зайняло біля години чи півтора. В любому випадку – значно швидше, ніж на Краковець-Korczowa.

 

Medyka – Przemyśl [May-03/04]

Тільки вийшов з прикордонної зони, а там вже поляки чекали і випитували всіх прохожих чи продають вони цигарки і алкоголь. Ну хоч вбите не розумію я цього бізнесу. Люди перевозять по пачках, по дві, потім що продають то? То що вигідно? Чи люди в труси ховають сигарети? Що на такі промисли каже прикордонна служба? Була б моя воля, я б тих кооператорів-переродавців, всіх би звідти вигнав. Ну але то таке, життя суспільне.

Таксі з Медики до Перемишля 5 зл, але я почекав автобуса і заплатив 2 зл. Як не як – а економія. Але і якість. В автобусик малий набилось купа народу, більшість з яких були студенти з сумками.

Власне чому я їхав в Перемишль? Це найближче місто до України, воно має велику історію. Колишня Перемиська земля була частиною Київської а потім Галицької Русі. Згідно певних досліджень, там, та й загалом в районах теперішньої Південної Польщі, північної Словаччини, Західної України була колиска всіх народностей, які згодом сформувались як українці. Це не колиска прото-українців, не плутати, це землі прото-словян, колишніх Білих (Великих) Хорватів.

Ну то власне, з такими історичними думками та бажаннями, я відвідав місто Перемишль, і зовсім не пошкодував. Місто мені нагадало і Івано-Франківськ з вуличками та оздобленням будинків і Сараєво з гірською будовою міста і взагалі таке враження, що місто має багато чого в собі. Місто мале, і як очікувано – присутнє відчуття спокою, затишку, місто в якому потенційно може хотітись жити.
Присутні багато українців, як і нормальних так і бидла. Українські греко-католицькі парафії також існують.

Пару фото:

Більше тут:

Так сталось, що хостел, в якому я ночував, розміщений біля архіву. І хто мене знає, той вже зрозумів в чому проблема наступних днів. Звичайно я відвідав архів, знайшов ряд цікавих речей, але то мені зайняло два дні, коли я планував пару годинок посидіти в архіві. Реально дуже вигідно було з хостелом, тому я замовив ще на одну ніч.

Ще в перший день, вже після того як я заселився в хостел, я побачив на карті, що неподалік є цвинтар. Ну то я не вагаючись пішов туди. Крім того, що там цікавий пам’ятник та багато цікавих надгробників, я знайшов одну могилу з прізвищем MYKIETYN. Це прізвище, в роки 1765-1800 було в моєму селі, але потім воно трансформувалось в MYKIETIUK.

Przemyśl – Rzeszow – Kraków [may-05]

Дальше я планував поїхати в Jarosław, Zamość, Chełm. Але так, як попередня поїздка на Північно-Західну Польщу, показала мені, що довгі поїздки таки вимучують, то я повернувся автобусом до Жешува а звідти до Кракова. Треба було відпочити від туристичного відпочинку.

Витрати

Приблизно 180 зл. (від Івано-Франківська до Кракова).

Варто відмітити, що автобус з Жешува до Кракова на PolskiBus без попередньої резервації коштує 30 зл, в той час, коли резервуючи онлайн, квиток коштує 18 зл.

Ресурси/Джерела